День з Vintage Boutique Hotel …з досвіду одного гостя
Ви прокидаєтесь. Сонце злегка пробивається крізь штори — не впевнене, чи можна вас будити. За відчиненим вікном чутно спів ранніх пташок, сповіщають: morning’s here. Здавалося, можна провести цілий день серед м’яких подушок у просторому номері Vintage Boutique Hotel, та неможливо залишатись на місці, коли за вікном манить Львів!
Першим ділом — вінтажна ванна, своєрідна ранкова медитація. Залишайте двері відкритими, нехай сонце простягається по чорно-білій плитці, поки ви плануєте свій маршрут вузькими львівськими вуличками під акомпанемент Claude Debussy (чи сьогодні настрій на Michael Buble?)
Та запах свіжої випічки не дає вам спокою, тож ви поспішно спускаєтесь до ресторану Vintage Nouveau крученими сходами. У халаті і тапочках, з рушником на голові, як вам заманеться — просто щоб ви почувались як вдома.
Ваш пашот якраз з’явився на столику, пінка на капучіно збивається в цей момент, поки хрумкий круасан спокушає вас відламати від нього шматочок, щоб перевірити, яка сьогодні у нього начинка. Лімончело — ваша улюблена, ми відгадали?
Коли сонячні проміння досягають середини залу і м’яко лягають на фортепіано, з-за якого саме встала миловидна офіціантка, ви вирішуєте, що не можете затриматись тут ні на секунду більше. Вам життєвонеобхідно переміститись на терасу! Момент — і ви вже відчуваєте на собі легкий ранковий вітерець, який неслухняно перегортає сторінки журналу. І байдуже, що ви все ще в халаті. Тут всі свої.
Двома кавами пізніше ви вже спланували свій маршрут. Почнете з Площі Ринок. Очевидний вибір, адже ви вже спостерігали її з вікна номеру, задали собі багато запитань, відповіді на які вам потрібно віднайти.
З уже рідної Староєврейської звертаєте на Сербську, проходите до Площі з високо піднятою головою — щоб оглянути балкончики своїх тимчасових сусідів, помилуватись ліпниною, не пропустити жодної деталі. Скільки нових кав’ярень відкрилось після вашого останнього приїзду? Скільки внутрішніх двориків ховаються за історичними фасадами? Чи змінились львів’яни? Чи надто вже фантастичною є умка залишитись у Львові назавжди?.. Це вам і хочеться дізнатись…
Поспішаєте у Палац Потоцьких, поки світло у ньому обіднє, і картини заграють особливими барвами. Наступна зупинка через дві вулиці та один парк: оглядаючи Дім Вчених, ви фантазуєте про казино та бали, які тут раніше відбувались. Можливо, потрібно було народитись раніше?.. Ні, ви ж би не змогли провести вікенд у Vintage Boutique Hotel…
Повертаючись до свого тимчасового дому, ви спонтанно застрибуєте в останній вагончик трамваю, який їде до вокзалу. Ні, ви не втікаєте з міста, яке так запало вам в душу. Вам по секрету розповіли, де можна залишитись на самоті, маючи все місто простеленим перед собою. Трамвай везе вас до церкви Ольги і Єлизавети, де ви підіймаєтесь на висоту пташиного польоту оглядати метушливе місто у безмежному спокої.
Нехай Львова на сьогодні було надто мало, далі ваша дорога повертається у Vintage Boutique Hotel. Ви поспішаєте, ви в нетерпінні — вас чекає вишенька на торті…
Звертаючи на Староєврейску, ви в передочікуванні вечері у ресторані Vintage Nouveau. Шеф Юрій Ковриженко саме зібрав найсвіжіший цвіт зі свого мініатюрного саду, щоб прикрасити вашу страву. Знаменитий мілфей з фуа-гра, про який ви наслухані? Салат з м’ясом ската? Ескарго до вина? Ви розгублені, вирішуєте посмакувати всього по-трошки. А далі вже не можете дочекатись сніданку, щоб повернутись сюди знову.
Вже по дорозі до свого вінтажного ліжка ви випадково (чи інтуїтивно) звертаєте у бік винного бару. Вино на ніч та на гарні сни — wine not? Мила сомельє миттєво вгадує ваші смаки — як же тут попрощатись, а не заглянути у винний погріб просто під баром? Ніяк. Тепер ви знаєте свої плани на завтра: вечерятимете ви у погребі, з натхненнями винними історіями від сомельє та мілфеєм, що вкрав ваше серце.
День з Vintage Boutique Hotel добігає кінця, і ви радо з ним прощаєтесь, бо завтра обіцяє бути ще кращим. Такий сценарій дуже простий, вимагає лиш бажання якісного відпочинку та любові до себе. Бо якщо не зараз балувати себе, то коли?
