Вінтажна сім’я

У перетинах закутків осіннього, метушливого і ось-ось перевдягнутого у помаранчеве убрання Львова десять років тому, ніби всесвіт від великого вибуху, утворився самобутній світ під назвою Vintage. Клаптик французької вишуканості, частинка британської педантичності, шматочок іспанської пристрасті та чималий кошик української гостинності — це все і є Vintage. Безмежно затишній атмосфері гості завдячують Vintage Family, без якої не існував би цей окремий, ні на що не схожий вимір.

І сім’я тут неординарна, у чому мені пощастило самій переконатися і відчути все кохання, з яким віддається роботі кожен член великої родини. Буває, знаєте, трясуться колінка, пітніють долоньки, дихання обривається і весь словниковий запас здувається, ніби перекотиполе промайнуло недалеко — і все це за секунду до співбесіди. І думаєш, що зараз прийде суворий, поважних років мужчина, огляне пошарпані ванси, широкі брюки замість стандартної спідниці-олівця та футболку із зображенням рок-гурту, поморщить своє обличчя та тактовно відповість: «Ми Вам перетелефонуємо». Втім, це той щасливий випадок, коли очікування й не зрівняти з реальністю. У перший день роботи, поки ти крадькома підтанцьовуєш під улюблену мелодію, до тебе підходить дівча, років дев’ятнадцяти на вигляд, у стильних кюлотах, розщепнутою на верхні ґудзики сорочкою і з посмішкою, немов сонячний промінчик посеред похмурого неба, промовляє: «Вау, тобі подобаються “Arctic Monkeys”? Ми спрацюємося!», — у цей момент не залишається ніяких сумнівів, що ти вдома.

Якщо хтось запитає в мене, як відбувалась адаптація до персоналу такого великого закладу, у якому команда нараховує більше шістдесяти працівників — не знайдеться зовсім слів. Неможливо звикнути до найтепліших обіймів, найзатишніших посмішок, найкращих умов і найестетичніших локацій Львова.

Адже Vintage — це сім’я, а сім’я — це любов!

— Дарина, офіціантка, про свої перші дні у Вінтажі.